Історично право на звернення вперше було передбачено законодавством французької революції, його називали правом скарги. З юридичної точки зору право скарги означало, що

  1. саме право скарги є логічним і необхідним доповненням інших матеріальних суб’єктивних прав громадян;
  2. кожний громадянин має право не бути жертвою свавільного рішення зі сторони посадових осіб і має право оскаржити їх незаконні дії;
  3. означало гарантію, що скаржник не буде переслідуватися.

У юридичній літературі, яка присвячена дослідженням права скарги, виділяються в основному дві виконувані скаргою функції. По-перше, за допомогою права скарги громадяни отримують можливість захищати свої законні права і інтереси проти будь-якого адміністративного свавілля. Функція відновлення особистих прав громадян – важлива функція скарги, яка перетворює її в унікальну і універсальну зброю самозахисту громадян. У конфліктній ситуації право оскаржити дії посадової особи виявляється для громадянина фактором, який стабілізує його положення, зброєю відновлення справедливості, яка надає йому можливість вирішити спір на свою користь, якщо правда і закон на його боці. По-друге, скарги громадян є важливим фактором удосконалення роботи всього державного апарату і вироблення правильних законодавчих актів. Аналіз скарг допомагає органам управління здійснювати більш тісний зв’язок з громадянами. Однак скарга виконує ще одну функцію – функцію притягнення посадової особи до відповідальності самим громадянином, суб’єктивні права якого порушено. Скарга містить у собі негативну оцінку дій посадової особи, причому ця оцінка відкрито адресована компетентному органу, а через нього – посадовій особі.

Джерело: Міністерство юстиції України